Радіаційні таємниці СРСР. Частина 1. Ядерний вибух на Тоцькому полігоні в 1954 році

Як писав один із російських поетів: "цвяхи б робити з цих людей". Дуже пахне тоталітаризмом. Втім, ці рядки і були написані за часів СРСР. Коли життя окремого індивідуума нічого не стояло. Особливо коли йшлося про війну. Або підготовці до війни. Або про відданість Партії. Як заповідав великий Ленін...

Ну а тепер ближче до теми.

Знаєте, кого найбільше не любить держава? Підприємці. Тому що вони, на відміну від чиновників, незалежні. Їм не можна урізати оклад за непокору чи зменшити премію. Якщо сильно розуміє.

Що вже казати про армію. Де діють навіть не м'які цивільні правила, а твердий статут. Повинен виконувати. Це якраз про цвяхи...

А команди дають такі, що небезпечно для здоров'я та життя буває. 

Про навчання на Тоцькому полігоні 1954 року

У ті роки СРСР вже володів ядерною бомбою, креслення якої до речі було виведено зі США. І комуністичні лідери з одного боку почувалися спокійно. Ядерного паритету було дотримано. У них є і маємо. А коли є паритет, то з великою часткою ймовірності:

1. Виграє в атомній війні той, хто вдарить першим.
2. Той, хто готовий діяти на землі після ядерного вибуху, завданого супротивником.

У середині минулого століття вже була холодна війна. Війна ідеології. Бо лідери СРСР змінювалася. Був Сталін, потім його змінив Хрущов, а комуністичний режим все одно був комуністичним супротивником колективного Заходу. Або як сказав пізніше Рейган - "вісь зла". Ось і накопичували ядерний арсенал 2 супердержави. Міжконтинентальні ракети, підводні човни з ядерними боєголовками, стратегічні бомбардувальники...

Але як поведеться в умовах радіоактивного забруднення? Теоретично перевірити це неможливо. Потрібно пробувати на практиці. І до осені 1954 року було прийнято рішення провести масштабні навчання із застосуванням різних родів військ. В Оренбурзькій області, на Тоцькому військовому полігоні.

Передбачалося підірвати справжню ядерну бомбу і після цього рушать війська вперед. Планувалося вирішити одразу кілька завдань.

• добитися бойової злагодженості;
• перевірити психологічну стійкість за умов радіаційної небезпеки;
• з'ясувати як будуть організми солдатів переносити випромінювання.

У навчаннях брало участь велика кількість людської сили та техніки. Сотні танків, літаків, бронетранспортерів. Понад 40 000 солдатів. Маршали Жуков, Конєв, Рокосовський.

Були присутні керівники країни Хрущов та Булганін.

14 вересня літак скинув бомбу і було зроблено повітряний ядерний вибух. Після вибуху в епіцентр рушив підрозділ радіаційної розвідки. Люди їхали в броньованій техніці, щоб зменшити вплив радіації. У радіусі 500 метрів від епіцентру, дозиметр показав 25 рентген на годину.  

Після цього пішла піхота в протигазах і халатах. Звичайно, це могло захистити в кращому випадку тільки від альфа-випромінювання. Тож свою дозу радіації отримали всі.

А мирні жителі? Евакуація була проведена лише на відстані 8 км. Звичайно це дуже мало для 40 кілотонної бомби. Тому й зерно на полях та дрова в лісах – усе було заражено радіацією. 

Щоправда, треба зазначити, що солдатам суворо заборонялося довго перебувати в зоні поразки